СИСНІ ШКІДНИКИ СОНЯШНИКУ. ІНСЕКТИЦИДНИЙ ЗАХИСТ

СОНЯШНИК СЬОГОДНІ Є ПРІОРИТЕТНОЮ КУЛЬТУРОЮ В ПОЛЬОВИХ СІВОЗМІНАХ УКРАЇНИ. ПРОТЕ ОДНИМИ З НАЙГОЛОВНІШИХ ЧИННИКІВ, ЯКІ ІСТОТНО СТРИМУЮТЬ ДОСЯГНЕННЯ ВИСОКОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ ПОСІВІВ СОНЯШНИКУ, Є БІОТИЧНІ, ЗОКРЕМА ШКОДОЧИННІ ОРГАНІЗМИ.

З удосконаленням систем захисту і суттєвого обмеження чисельності гризучих комах підсилюється роль сисних шкідників та змінюється їх видовий склад. Підвищення середньорічної температури й аридизація клімату призводять до появи у певних регіонах нових видів унаслідок розширення їх ареалу з півдня на північ, а збільшення посівних площ соняшнику та порушення сівозмін зумовлюють зростання негативного впливу всього шкідливого ентомокомплексу. У посівах соняшнику мешкає низка сисних фітофагів, а саме: кліщі, трипси, цикадки, попелиці, клопи.

Павутинні кліщі (види родини Tetranychidae; зокрема види роду Tetranychus)  — поліфаги, які можуть живитися багатьма видами однодольних і дводольних рослин. Навесні перші покоління павутинних кліщів (Tetranychus turkestanicus, T. urticae) розмножуються на бур’янах, поступово переселяючись на культурні рослини. Перші колонії цих фітофагів можна зустріти наприкінці травня — у червні на нижніх листках соняшнику. На верхньому боці листкових пластинок з’являються хлоротичні плями, а на нижньомупомітна тонка павутинка, під якою перебувають рухомі стадії кліщів та їхні яйця. З часом площа плям збільшується, потім відбувається побуріння й зрештою — засихання листя різних ярусів, що, безумовно, негативно позначається на продуктивності рослин. Унаслідок живлення кліщем посилюється транспірація, порушується водний баланс, зменшується вміст хлорофілу, пригнічується фотосинтез, руйнуються хлоропласти. За високої чисельності кліщів точки росту, листки і квіти зморщуються, буріють та засихають.

Соняшнику часто шкодять й інші види рослиноїдних кліщів, які широко розповсюджені в усіх зонах вирощування культури.

Як правило, шкідливість кліщів на соняшнику незначна, крім рідких випадків масового заселення ними посівів. Відчутної шкоди ці фітофаги здатні завдати на сході та півдні країни, особливо в спекотну та суху погоду.

Трипси (Thysanoptera), переважно багатоїдні види — одні з найпоширеніших шкідників соняшнику. Більшість видів надто шкодять рослинам, особливо під час цвітіння. Імаго та личинки живляться соками обгорткових лусок, квітів, зав’язей та пилком рослин. Дані шкідники є переносниками вірусних та мікоплазмових хвороб соняшнику.

Шестикрапкова (Macrosteles laevis Tib.), смугаста (Psammotettis striatus L.) і темна цикадки (Calligypona striatella) — це шкідники злакових культур, але часто зустрічаються і на соняшнику через незастосування основних профілактичних заходів перед сівбою культури. Цикадки мігрують на соняшник та заселяють його впродовж усього періоду вегетації. При цьому живляться рослинними соками; в місцях ушкоджень утворюються дрібні хлоротичні плями, що з часом буріють. Хоча шкода для сокоруху рослин від них є мінімальною, все ж, поширюючи найнебезпечніші вірусні хвороби, вони створюють істотну загрозу. Крім того, цикадки є переносниками ще одного інфекційного збудника — фітоплазми.

Що стосується попелиць, то існують два види, які інтенсивно шкодять на соняшнику: геліхризова попелиця і бурякова листкова попелиця. Оскільки вони всеїдні, то не нехтують соковитим листям, власне, й цієї культури. Попелиці своїм ротовим апаратом проколюють покривні тканини рослин та висмоктують їхні соки. Окремі види поглинають більше соків, ніж їм потрібно для живлення, щоб компенсувати нестачу вітамінів та амінокислот.

Геліхризова попелиця (Brachycaudus helichrysi Kalt.) поширена повсюдно (рис. 1). Дводомний вид зі складним циклом розвитку: первинний господар — кісточкові дерева, вторинний — багато видів складноцвітих та інших рослин. У вегетаційний період розвивається на соняшнику, де розмножується партеногенетично й утворює кілька генерацій. На соняшнику шкідник живиться соками квітів, оцвітини, чашолистків бутонів (до цвітіння), верхніх молодих листків (переважно з нижнього боку), а також листової обгортки корзинки. Пошкоджені органи втрачають тургор, змінюють колір, в’януть та деформуються. Сильні ушкодження бутонів призводять до утворення маленьких недорозвинутих кошиків, унаслідок чого врожайність соняшнику різко знижується.

Бурякова листкова попелиця (Aphis fabae Scop.) — один із широко розповсюджених видів. Первинними господарями є калина, жасмин та бруслина, потім попелиця мігрує на соняшник, буряки, картоплю та інші культурні й дикорослі рослини. Міграція попелиць викликана погіршенням умов живлення на первинних господарях (шкідник живиться тільки молодими, соковитими частинами рослин). Заселяючи сільськогосподарські культури, попелиця швидко нарощує свою чисельність, яка також залежить і від погодних умов. Чим тепліша погода, тим більше може утворитися поколінь цього фітофага. Починаючи з другої половини літа, коли трав'янисті рослини починають формувати насіння й потім засихають, попелиця масово мігрує на посіви соняшнику, оскільки його рослини в цей період ще зелені та містять багато соків (рис. 2).

Листя, на якому живляться попелиці, деформується, а молоді пагони викривлюються. Рослини при цьому відстають у рості. При сильному заселенні буряковою попелицею значно зменшується урожайність. Максимальної шкоди посівам соняшнику цей вид завдає від фази бутонізації і до «лимонної стиглості», коли на рослині ще є зелене листя.

Крім того, солодкі виділення попелиць на листках — це сприятливе середовище для розвитку грибних фітопатогенів. Попелиці також є переносниками різноманітних вірусних захворювань, які додатково знижують продуктивність посівів.

Немалої шкоди рослинам соняшнику завдають різні види клопів. На цій культурі трапляється понад 20 їх видів, які шкодять у період вегетації культури. Проте найінтенсивніше вони заселяють посіви на початку цвітіння. Клопи на соняшнику відзначаються багатогранною шкідливістю. Пошкоджують різні органи рослин: і вегетативні (молодий приріст листя, стебел), і генеративні (оцвітину й інші частини кошика, квітки, молоде насіння). Живлячись, ці комахи висмоктують із них сік колюче-сисним ротовим апаратом. У місцях уколів утворюються плями: спочатку білуваті, пізніше жовті, — які згодом темніють і засихають (відбувається некротизація ушкоджених та суміжних тканин); ушкоджені частини рослин в’януть, деформуються, часто відмирають. Самі рослини відстають у рості та знижують продуктивність.

Клопи-сліпняки (Miridae) перед початком цвітіння соняшнику перелітають з багаторічних трав та відкладають яйця на тильний бік кошика і верхню частину стебла, де одночасно й живляться (рис. 3). Після розкриття кошиків личинки та імаго концентруються також під листочками обгортки та язичками квіток і живляться трубчастими квітками, зав’яззю, які за сильного пошкодження відмирають. При ушкодженні квіток, що розкрилися, ядро в товарному насінні не утворюється.

Також кошики заселяють клопи, що належать до родин справжні щитники (Pentatomidae) (рис. 4) та ромбовики (Coreidae). За пошкоджуваності насіння на початку наливу ядро у ньому не утворюється, а якщо в більш пізній період — воно стає легковагим та потрапляє у відходи під час первинної очистки. Насіння, що ушкоджується в період дозрівання, залишається повновагим, проте втрачає схожість, а олія з нього має підвищену кислотність. Прикладом поширення нетипових шкідників є поява у пізні строки вегетації соняшнику клопів роду нізіус (Nysius) родини земляні клопи (Lygaeidae).

Нізіуси є поліфагами, що живляться на рослинах багатьох родин — як дикорослих, так і культурних. Зазвичай вони значною мірою пошкоджують насіння, тому їх ще називають «насіннєві». Особливістю їхньої травної системи є здатність живитися достиглим насінням, яке не споживають клопи, що належать до інших родин. Зовні пошкоджені насінини не відрізняються від непошкоджених. Проте, знявши плодову оболонку, можна побачити місця уколів клопа на верхівці насінини. Як наслідок, зменшуються вага 1000 насінин та вміст олії, змінюється співвідношення жирних кислот і зростає кислотне число, дія травних ферментів цих клопів негативно впливає на посівні якості насіння.

Крім прямої шкоди, клопи здатні завдавати побічних втрат, оскільки вони є переносниками вірусних захворювань соняшнику. При пошкодженні молодого насіння в нього можуть проникати грибні патогени, наприклад збудник сірої гнилі (Botrytis cinerea) та ін.

Отже, комплекс сисних шкідників є надзвичайно важливим чинником, що обмежує потенційну продуктивність сучасних гібридів соняшнику та зумовлює погіршення товарних якостей урожаю насіння, що вимагає впровадження надійної системи заходів з обмеження чисельності та шкідливості цих фітофагів.

Одним із найголовніших елементів таких систем, що забезпечуватиме ефективний контроль шкідливого ентомокомплексу у посівах соняшнику, є інсектицидний захист. Зважаючи на характер живлення вищевказаних сисних комах і тривалий період їх міграцій та розвитку на культурних рослинах, для ефективного захисту необхідно застосовувати сучасні контактно-системні інсектициди зі значним періодом захисної дії. Саме високосистемні діючі речовини групи неонікотиноїдів, які здатні надійно й на довгий час токсикувати рослину, будуть проти них достатньо ефективними. Зокрема, заслуговує на увагу інсектицидна сполука тіаметоксам, що входить до складу препарату Енжіо  247 SC к. с. (тіаметоксам, 141 г/л + лямбда-цигалотрин, 106 г/л). Слід зауважити, що тіаметоксам має найкращу системність з-поміж усіх інших неонікотиноїдів, й тому забезпечує найвищу ефективність проти попелиць, клопів, цикадок та трипсів не тільки на соняшнику, а й на інших польових культурах. І це неодноразово було підтверджено у численних дослідах компанії «Сингента».

Препарат Енжіо® є комбінованим і, окрім тіаметоксаму, містить ще й піретроїдну активну речовину контактно-кишкової дії лямбда-цигалотрин. Поєднання в одному препараті двох хімічних сполук із різними механізмами дії робить процес отруєння шкідливих комах незворотним, що в підсумку неодмінно призводить до їх загибелі й при цьому запобігає виникненню резистентності. Тривалість захисної дії Енжіо® сягає 3 тижнів. Поширена практика у виробництві: якщо посіви соняшнику обробити на початку бутонізації, то захисний ефект триватиме ще й на початку цвітіння.

Препаративну форму Енжіо® — концентрат мікрокапсульованої суспензії — створено за унікальною технологією «ЗЕОН-капсуляції», яку свого часу розробила і запатентувала компанія «Сингента». Завдяки захисту від деструктивного сонячного (ультрафіолетового) опромінення активної сполуки лямбда-цигалотрин та можливості його поступового вивільнення з мікрокапсул, ця технологія змогла забезпечити вдвічі довший термін інсектицидної дії даного піретроїдного складника.

Офіційними регламентами передбачено застосування Енжіо® на посівах соняшнику з єдиною універсальною нормою витрати 0,18 л/га, що є ефективною проти всіх названих вище шкідливих комах. Як позитивний практичний момент слід відзначити можливість дворазової обробки, якщо в цьому виникатиме потреба. Терміни обробок інсектицидом насамперед залежать від строків заселення рослин сисними комахами, але розпочинати обприскування рослин варто при появі їх у понадпороговій чисельності. Потрібно зауважити, що з метою запобігання можливому отруєнню бджіл усі обробки Енжіо® слід завершити максимум на початку бутонізації культури (крайня фаза рослин за шкалою ВВСН — 51) (рис. 5).

Одним із цінних технологічних моментів є можливість безпечного для рослин поєднання Енжіо® з грамініцидами (при ранніх інсектицидних обробках) та фунгіцидами. Особливо актуальні у виробництві бакові суміші з фунгіцидами у фазі бутонізації. З огляду на це рекомендовано поєднувати Енжіо® з препаратом Амістар® Голд (0,75–1,0 л/га) на початку бутонізації для захисту від хвороб вегетативних і генеративних органів, а також для фізіологічного ефекту на рослини соняшнику з метою підвищення їхньої продуктивності.

Що стосується захисту соняшнику від павутинних кліщів, то на сьогодні «Сингента» пропонує застосовувати комбінований універсальний інсектицид з акарицидною дією Нуредін™ Супер, к. е. (хлорпірифос, 400 г/л + біфентрин, 20 г/л) у нормах витрати 1,0–1,25 л/га. Виражена контактна акарицидна дія обох активних сполук забезпечуватиме контроль усіх рухомих стадій цих фітофагів — від личинки до імаго. Задля попередження щонайменшої небезпеки накопичення хлорпірифосу в урожаї товарного насіння усі обробки посівів цим препаратом необхідно завершити до закінчення стеблування (до появи «зірочки»). Все ж, з метою пролонгованого й повністю безпечного захисту від рослиноїдних кліщів, наразі проводиться пошук специфічного акарициду, що матиме тривалішу дію та значно ширше вікно застосування стосовно фаз росту і розвитку культури. Дослідження тривають… Тому сподіваємось, що саме такий надійний акарицид з’явиться незабаром в асортименті засобів захисту рослин компанії «Сингента».